Ігор Григор'єв. Обговорення на LiveInternet

Цитата повідомлення pmos_nmos Ігор Григор'єв

Ігор Павлович Григор'єв (1966, Таганрог) - журналіст, продюсер, кінорежисер, музикант, виконавець. Творець першого російського глянцевого журналу "Imperial". Здобув популярність як засновник журналу "ОМ". У 2008 році почав музичну кар'єру, виступаючи на сцені в образі драматичного шансоньє. У березні 2009 і березні 2010 року журнал GQ Russia двічі включав Ігоря Григор'єва в першу десятку найстильніших чоловіків Росії.

Провів дитинство і отроцтво в селі Лакедемоновка в сім'ї селян. Прибув до Москви влітку 1987 року і вступив в МДІМВ на денне відділення факультету міжнародних відносин (спеціалізація - Таїланд і тайський мову).

Будучи студентом і входячи в комітет комсомолу інституту, організовував концерти напівлегальних радянських груп Будучи студентом і входячи в комітет комсомолу інституту, організовував концерти напівлегальних радянських груп. Браво, Бригада С, Ігор Тальков, Сергій Пєнкін вперше виступили на сцені Актового залу МГИМО. Там же познайомився з Жанною Агузарової, яка допомогла йому увійти в коло тодішнього шоу-бізнесу. З 1988 року став поєднувати навчання з роботою концертним директором Ірини Понаровської. У 1991 році залишив навчання в МГІМО і роботу в шоу-бізнесі заради журналістики.

Його сходження в журналістиці почалося у вересні 1991 року з публікації в газеті «Селянські відомості» статті про актрису Тетяні Самойлової, яка до того моменту перебувала в повному забутті. Стаття мала широкий резонанс, після чого Ігор прийняв від тижневика «Аргументи і факти» пропозицію зайняти посаду редактора відділу культури. Будучи редактором, Григор'єв публікував гострі інтерв'ю (Борис Моїсеєв в інтерв'ю «Я люблю багатих чоловіків» вперше відкрито заявив про свою сексуальну орієнтацію) і висвітлював народжується в країні нову альтернативну культуру.

У 1993 році познайомився з шоу-бізнесменом Борисом Зосимова, з яким випустив перший в Росії товстий глянцевий журнал "Imperial". Журнал послужив точкою відліку для ери глянсовою журналістики в країні.

Після виходу кількох номерів покинув "Imperial" і в 1994 році очолив перший в Росії глянцевий журнал для чоловіків «Амадей». У травні 1995 року приступив до роботи над журналом «ОМ». Вихід журналу в листопаді 1995 року став подією на ринку російської періодичної преси. Протягом п'яти років до ряду журнал удостоювався титулу кращого журналу року по оцінці колег-журналістів (Професійна премія музичних мас-медіа «Знак якості»). У 1997 році журнал був удостоєний Національної премії «Овація» в категорії «Кращий журнал року».

У грудні 1998 року заснував Загальноросійський громадський політичний рух «Покоління Свободи». На Установчому з'їзді було обрано Головою Ради руху. Основною метою своєї діяльності Рух розглядало роботу з молоддю і пропаганду демократичних і ліберальних цінностей, а також неполітичний, світоглядного об'єднання нового покоління на принципах сприйняття свободи, як вищої цінності. Рух об'єднав як молодих політиків, що належать раннє до різних політичних блоків, так і молодих діячів культури, які виявляють інтерес до громадської та політичної діяльності. У грудні 1999 року Рух увійшло до складу об'єднання «Ведмідь», три кандидата від Руху було обрано депутатами Державної Думи третього скликання. Сам Ігор Григор'єв через конфлікт всередині управлінської верхівки залишає рух.

У травні 1999 року Ігор Григор'єв оселився в місті Прага. Був співвласником невеликого кафе в центрі міста, яке стало місцем неформальних зустрічей для співробітників радіостанції «Свобода». У 1999 році повернувся в Москву на запрошення генерального продюсера каналу ТВ-6 Івана Демидова.

У травні 2000 року на каналі почала виходити щотижнева інформаційно-розважальна програма «Лихоманка суботнього вечора з Ігорем Григор'євим». Програма протрималася в ефірі до листопада 2000 року. Після відходу з телебачення Ігор знімав кіно. Він писав сценарії, робив відеоролики для російських виконавців. У березні 2003 року приступив до зйомок телевізійного серіалу «Твін Твікс» за власним сценарієм. Пілот серіалу отримав схвальні відгуки від професіоналів. Режисер Андрон Кончаловський порівнював фільм Григор'єва з фільмом "Beetle Juice" Тіма Бертона і погодився продюсувати серіал для каналу НТВ. У вузьких кінематографічних колах досі має звернення копія «пілота». У 2005 році Ігор Григор'єв разом з генеральним продюсером Russian Fashion Week Олександром Шумським продюсував першу в Росії Національну премію в галузі моди і стилю «Астра».

У 2006 році покинув Росію і оселився в Ріо-де-Жанейро. З червня 2006 року по травень 2010 року під псевдонімом tchatski вів мережевий щоденник, в якому публікував звіти про свої подорожі. У 2008 році після десятирічної перерви Ігор Григор'єв повернувся до активної творчої діяльності з музичним проектом, ідею якого виношував останні роки. Ігор заснував Black & White Orchestra (ЧБО), музичний колектив, що виконує відомі джазові твори в сучасних несподіваних обробках. Для Григор'єва характерні специфічний хриплуватий голос, декадентський образ на сцені, ламана хореографія рухів. Сам Григор'єв визначає жанр, в якому виступає на сцені, як «інді-кабаре».

У січні 2009 року Ігор Григор'єв, перебуваючи в Ріо-де-Жанейро, познайомився з видатним бразильським саксофоністом, композитором і продюсером Лео Ганделманом і записав на його студії Zaga Music Estudios кілька пісень для свого альбому. У жовтні 2009 року в Москві і Санкт-Петербурзі в рамках IV-го міжнародного CityJazz фестивалю відбулися виступи Ігоря Григор'єва в супроводі бенду Лео Ганделмана.

У жовтні 2010 року інтернет-портал OpenSpace.ru презентував спецпроект "Ігор Григор'єв у відкритому просторі", в якому Ігор Григор'єв оголосив про майбутній вихід альбому власних пісень і аннонсіровал вихід першого синглу "Сни Моїй Весни" восени 2010 року.

22 листопада 2010 відбулася прем'єра дебютного відео на пісню "Сни Моїй Весни". Протягом 10 днів поспіль відеокліп був в першій п'ятірці лідерів серед найбільш переглядаються відео російського YouTube.

джерело