«Ринок насичений, наскільки це дозволяють наші доходи»

- Юрію Євгеновичу, в нашій країні в наявності всі передумови для розвитку рибної галузі і аквакультури. Чи є якісь заслуговують на увагу і достовірні рейтинги, що дозволяють оцінити місце України в Європі і в світі по виробництву штучно вирощеної риби?

- Дійсно, у нас величезні запаси водних ресурсів, більше 50 тис. Штучних водних об'єктів, великі водосховища Дніпровського і Дністровського каскадів, територію омивають Чорне та Азовське моря. Аквакультура в Україні була найбільш розвиненою в порівнянні з іншими республіками Радянського Союзу. Було все необхідне для виробництва риби та морепродуктів; всі складові виробничих циклів випускалися на Україні: була створена система регіональних рибних господарств, налагоджена індустрія переробки продукції аквакультури, проводилася робота по відновленню водних біоресурсів, існувала система підготовки кадрів для галузі.

Все це наші конкурентні переваги, які можуть стати для української аквакультури ключем до світових ринків. Але говорити про український рибогосподарському комплексі як про серйозного гравця на міжнародному ринку рибопродукції передчасно. Тут існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів.

По-перше, сучасна рибна галузь переживає структурні зміни, пов'язані з переходом від планової економіки до ринкових відносин. Цей процес, на жаль, дуже затягнувся. Він призвів до скасування субсидій в аквакультурі, зменшення обсягів виробництва рибопродукції, погіршення матеріально-технічної бази і біотехнологій. А в результаті ми маємо неконкурентноспроможну індустрію, яка, за винятком окремих господарств і напрямів, не може вийти на світові ринки.

Проблеми, що не дозволяють конкурувати c світовими виробниками, відомі: важкий бізнес-клімат в середовищі аквакультури, застарілі біотехнології, нестача висококваліфікованого персоналу, практично відсутність системи кредитування і державної підтримки та ін.

Інтерес до української аквакультурі в Європі, є. Але щільне співробітництво з представниками Європейського Союзу і міжнародних організацій в сфері аквакультури з'явилося тільки в останні роки. Європейські партнери вивчають український ринок рибної продукції, можливості сектора аквакультури. У минулому році, наприклад, проводили роботи по визначенню можливостей розвитку марикультури * в прибережній зоні Чорного та Азовського морів.

З ініціативи Норвегії був підготовлений і оприлюднений аналітичний матеріал - дорожня карта «Розвиток аквакультури в Україні», в якому відображені аналітика сучасної аквакультури, проблематика та шляхи їх вирішення. Також слід зазначити, що Європейський банк реконструкції і розвитку визначив водне господарство як один із трьох напрямків сільського господарства, яке банк має намір кредитувати за пільговими ставками.

- Доводилося зустрічати дані, що у нас більше половини обсягу споживаної риби завозиться з інших країн. Чи змінюється якось ситуація, в т. Ч. За допомогою аквакультури?

- За даними статистики, близько 80% споживаної українцями риби є імпортом. Але в цьому немає нічого дивного. Якщо розібратися в структурі імпорту, то це традиційні і такі улюблені всіма нами оселедець, скумбрія, минтай, хек, форель, ставрида і інші види, які Україна не може виробляти або виловлювати на своїй території. Отже, ми не можемо розраховувати на їх імпортозаміщення.

Імпорт може бути витіснений тільки української конкурентоспроможною продукцією, яка буде вище за якістю і дешевше, ніж імпортні аналоги.

Ще один фактор, який також може допомогти впливати на ситуацію на внутрішньому ринку, - це розширення асортименту. Дослідження світової аквакультури показують, що обсяги виробництва на даному етапі стагнують, їх збільшення можливе тільки в сегменті випуску нових видів продукції. Думаю, що цей тренд актуальний і для нашої країни. А це можливість для української аквакультури культивувати нові об'єкти.

- Якщо вітчизняний виробник не в змозі наситити внутрішній ринок, напевно, є сенс говорити про державну підтримку?

- Внутрішній ринок насичений настільки, наскільки дозволяє купівельна спроможність наших громадян. В останні роки суб'єкти виробництва аквакультури скаржаться на неможливість продати вирощену ними рибу. У той же час дефіциту свіжої, охолодженої або замороженої риби на ринках України не спостерігається.

Слід зазначити, що рибогосподарський комплекс України спрямований на забезпечення внутрішнього ринку традиційною продукцією. Це короп, білий амур, строкатий і білий товстолоб. Виробництво цих видів вже котрий рік перебуває практично на одному рівні - приблизно 20 тис. Т щорічно.

Завдяки євроінтеграції в останні роки активно розвивається виробництво інших об'єктів аквакультури: райдужної форелі, тиляпии, кларієві сома та ін. Але щоб ця продукція стала народною, потрібні її популяризація, реклама. На ці заходи у виробників грошей немає. Ситуацію могли б вирішити асоціації виробників - але з ними в Україні поки що не склалося.

- Чи можна розглядати рибництво та водне господарство як галузь, яка приносить країні валюту?

- У минулому році Україна експортувала невелику кількість чорної ікри, також в списках експорту значаться судак і короп. Щоб галузь стала експортно орієнтованої, необхідно шукати ринки збуту. Але для завоювання ринків потрібні дуже серйозні маркетингові дослідження, розробка стратегії, які Україна сьогодні собі дозволити не може.

Але це все одно вдруге. Найголовніше - конкурентоспроможна продукція, яку неможливо виробляти без оновлення матеріально-технічної бази, впровадження сучасних біотехнологій і цілковитої підтримки держави.

- Домашній ставок - ідеальний варіант для багатьох особистих господарств, які знаходяться неподалік від природних водойм. Чи можна розглядати подібні проекти з точки зору бізнесу або це більше хобі і розвага?

- Домашній ставок, невелика рециркуляційна система в гаражі або підвалі будинку, сімейне рибне господарство - це скоріше джерело рибної продукції для власних потреб, підсобне господарство. Навіть хобі або розвага, але не бізнес. Успішність бізнесу забезпечують параметри ефективності виробництва: собівартість продукції і її якість. І якщо в малих обсягах випуску якість можна забезпечити, то собівартість - дуже складно. До того ж малоймовірно, що суб'єкт аквакультури буде застосовувати засоби інтенсифікації виробництва поблизу свого житла.

- Сьогодні ентузіастам розвитку аквакультури пропонують досить цікаві технології, мова також йде і про екзотичні види риб, в т. Ч. Тропічного походження. Які з них, на вашу думку, найбільш перспективні?

- У Законі України «Про аквакультурі» визначено види, форми і напрями цієї сфери діяльності. Одне з найбільш цікавих - Садковий аквакультура. Даний напрямок широко представлено в багатьох країнах. Наприклад, знайомі нам норвезька сьомга і форель вирощуються в Садковий господарствах у фіордах. Для українського бізнесу це найбільш економічний проект рибного господарства.

Ще один напрямок, що динамічно розвивається в Україні, - рециркуляційні системи аквакультури або установки із замкнутим водопостачанням. Це найбільш високотехнологічні проекти, які вимагають значних капіталовкладень і спеціальної підготовки кадрів. Але в результаті формування такої системи створюється замкнута виробнича система, повністю контрольована суб'єктом аквакультури. Що значно зменшує виробничі ризики, яким піддаються ставкова або Садковий аквакультура.

Крім того, в рециркуляционной системі можлива зміна параметрів існування гідробіонтів, що дає можливість вирощувати і екзотичні види риб, ракоподібних, молюсків. Індустріальна аквакультура - перспективний напрямок.

- Чи є у нас дійсно успішні проекти високотехнологічної індустріальної аквакультури?

- Це виробництво осетрових (в т. Ч. Чорної ікри), райдужної форелі, тиляпии, кларієві сома.

Можу назвати деякі з господарств, які серйозно заявляють про себе на ринку: науково-виробничий центр «Форель» на Волині, ТОВ «Лаурсен Аквакультура» (Рівненська обл.), ТОВ «Аква-Топ» (Одеська обл.) Та інші. Практично всі рибні господарства, що з'явилися на рибному ринку, застосовують високотехнологічні інновації, маркетингову політику і сучасний менеджмент. Ще одна особливість їх розвитку - мінімальний вплив держави і приватна власність на засоби виробництва. Як правило, це власну земельну ділянку, на якому будується рециркуляционное господарство.

* Марикультура - напрямок аквакультури з розведення морських гідробіонтів - водоростей, молюсків, ракоподібних, риб, голкошкірих і т. Д.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...