Продуктивність праці в Росії вдвічі нижче, ніж в Європі або США, показують дослідження фахівців Аналітичного центру при уряді РФ. Аналітики виявили в Росії чіткий зв'язок між продуктивністю праці та рівнем зарплат. 
Фото: портал Москва 24 / Олександр Авілов
Проблему працюючих бідних в Росії почали обговорювати влітку, коли на соціальному форумі в рамках Тижня російського бізнесу віце-прем'єр Ольга Голодець заявила, що бідність, яка фіксується в Росії, - це бідність працюючого населення. "Це унікальне явище в соціальній сфері - працюючі бідні", - зазначила віце-прем'єр.
На початку листопада Аналітичний центр при уряді РФ опублікував велике дослідження "Працюючі бідні в Росії і за кордоном", в якому оцінюються масштаби лиха. "Судячи з даних Росстата, рівень бідності працюючих росіян до 2017 року більш ніж в 3 рази знизився в порівнянні з аналогічним показником 2005 року, тоді як чисельність працюючих бідних скоротилася в 4 рази за аналізований період", - відзначають автори документа.
Однак, якщо оцінювати не тільки зарплату, але і інші доходи, а також те, що ці доходи витрачаються і на членів сім'ї, виходять зовсім інші цифри: в зоні бідності опиняється 12,1 мільйона чоловік, або 16,8% загальної кількості працюючих росіян .
"Не можна визнати нормальною ситуацію, при якій більше 10 мільйонів працюючих мають доходи, що не дозволяють забезпечити нормальні, гідні умови життєдіяльності не тільки для себе, але і для своєї сім'ї", - констатують урядові аналітики, і з цим неможливо не погодитися.
Не можна визнати нормальною ситуацію, при якій більше 10 мільйонів працюючих росіян мають доходи, що не дозволяють забезпечити нормальні умови життя для своїх сімей. 
Дослідники звертають увагу на той факт, що в малозабезпечених домогосподарствах за період з 2010 по 2015 рік знизилася частка непрацюючих і збільшилася частка працюючих. "При цьому підвищення зайнятості членів домогосподарств не забезпечувало їх вихід зі стану бідності", - стверджують урядові аналітики.
Фото: ТАСС / Олексій Щукін
Проаналізувавши статистику ОЕСР, автори доповіді "Працюючі бідні в Росії і за кордоном" з'ясували, що середньорічна реальна мінімальна зарплата в Росії істотно нижче, ніж країнах з близьким рівнем ВВП на душу населення (22-25 тисяч доларів США): всього 3199 доларів на місяць , в той час як в Латвії - 7830 доларів, в Туреччині - 12075 доларів (дані за 2016 рік).
Співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати в Росії теж нижче, ніж в розглянутих країнах: в Росії - 17,5%, в Туреччині - 40%, в Латвії - 43,1%. Нижче і частка оплати праці найманих працівників у структурі національного ВВП, причому відставання Росії за цим показником постійно зростає.
Держсектор - зона бідності
Державний сектор швидко перетворюється на справжню зону бідності. "В організаціях державної та муніципальної форм власності питома вага працюючих бідних вище, ніж в організаціях недержавної власності, причому цей розрив зростає, - констатують урядові аналітики. - Так, якщо в 2011 році питома вага працюючих бідних в організаціях державної та муніципальної власності був в 2 рази вище, ніж в приватних організаціях, то в 2017 році цей розрив збільшився вже до 4 разів ".
Як наголошується в опублікованому нещодавно дослідженні Boston Consulting Group, лікар в Росії заробляє в середньому всього на 20% більше водія. Для порівняння, в США різниця зарплат лікаря і водія становить 261%, в Німеччині - 172% і навіть в розвивається Бразилії - 174%.
Лікар в Росії заробляє в середньому всього на 20% більше водія. Для порівняння, в США різниця зарплат лікаря і водія становить 261%, в Німеччині - 172% і навіть в розвивається Бразилії - 174%.
Нагадаємо, що в липні понад 50 тисяч бюджетників направили міністру праці Максиму Топіліну петицію за скасування НСОТ - нової системи оплати праці в бюджетній сфері, введеної в 2008 році. НСОТ передбачає, що Положення про оплату праці в кожній бюджетній установі приймається "рішенням колективу". На практиці це призвело до того, що адміністративний персонал бюджетних установ став призначати собі позамежні оклади, знижуючи при цьому зарплати іншим працівникам.
Однак Мінпраці усунувся від вирішення даної проблеми, заявивши, що "зміна систем оплати праці в державних установах суб'єктів Російської Федерації і муніципальних установ може бути прийнято нормативними правовими актами відповідно суб'єкта Російської Федерації, органу місцевого самоврядування, а прийняття спеціального рішення на федеральному рівні в даному випадку не вимагається".
Фото: ТАСС / Сергій Савостьянов
Тим часом дослідники Аналітичного центру при уряді РФ підкреслюють, що "за наявної практики нарахування зарплат росіяни найчастіше відмовляються від кваліфікованої праці на користь некваліфікованої, молоді кваліфіковані працівники йдуть з виробництва в сферу послуг, де можна отримувати більше грошей за менш кваліфіковану роботу".
Цей висновок добре узгоджується з даними Росстату, що в Росії перше місце за кількістю зайнятих протягом останніх 15 років займає професія водія (5 мільйонів росіян, або 7% зайнятих), друге - професія продавця (4,9 мільйона чоловік, 6,8% зайнятих). Іншими словами, кожен сьомий росіян сьогодні працює або продавцем, або водієм.
У підсумку, як показують розрахунки урядових аналітиків на основі даних МВФ, рівень витрат на кінцеве споживання домашніх господарств в Росії виявляється на 10-12% нижче, ніж в зарубіжних країнах з близькими показниками ВВП на душу населення (22-25 тисяч доларів).
Джерело: Аналітичний центр при уряді РФ
"Витрати організацій на робочу силу і, відповідно, розмір оплати праці в Росії не забезпечують підвищення витрат на кінцеве споживання домогосподарств до рівня країн з подібним обсягом ВВП в розрахунку на душу населення, - констатують урядові аналітики. - Економія на зарплаті не тільки сповільнює зростання продуктивності праці, а й обмежує попит населення на вироблені товари і послуги, що в свою чергу перешкоджає не тільки нарощуванню, а й збереженню досягнутих обсягів виробництва ".
При цьому автори доповіді відзначають, що "ні в одному з офіційних документів на необхідності вирішення проблеми працюючих бідних не визначалась, не визначається вона і в інших нормативних правових актах Російської Федерації, включаючи державну програму" Соціальна підтримка громадян ".
"Робимо вигляд, що працюємо"
Фото: ТАСС / Григорій Сисоєв
При наявності дешевої робочої сили підприємства та організації не зацікавлені в модернізації виробництва і впровадження нових технологій. Самі ж працівники виконують обов'язки чисто формально, не турбуючись за результати своєї роботи. Підсумком стає виключно повільне зростання продуктивності праці в Росії.
Цій проблемі присвячено ще одне дослідження Аналітичного центру при уряді РФ - "Продуктивність праці в Російській Федерації". "Аналіз співвідношення індексів реального ВВП, реальної нарахованої заробітної плати і продуктивності праці показав, що з 2005 року траєкторії зміни цих показників практично повністю збігалися", - констатують автори документа. Зокрема, вони наголошують, що в 2015 році, після обвальної девальвації рубля, продуктивність праці впала майже на 5% в порівнянні з попереднім роком.
"Ці дані спростовують часті твердження про те, що в російській економіці зростання оплати праці вже протягом тривалого часу перевищує темпи зростання продуктивності, наслідком чого є інфляція, зростання собівартості продукції, зниження прибутку, неможливість здійснення довгострокових інвестицій за рахунок прискорення темпів зростання накопичень і так далі ", - наголошується в доповіді. Насправді з 2012 року продуктивність праці в Росії зростає швидше, ніж зарплати. Однак на рівні життя основної маси росіян це ніяк не позначилося.
У Росії виникли додаткові фактори та причини, які гальмують продуктивність праці - корупція, непрозоре і надмірне регулювання бізнесу з боку держави, застаріле трудове законодавство.
"Фактори, що впливають на продуктивність праці, можуть бути умовно розділені на дві групи: традиційні, що мають свої корені в дореформений період, і нові фактори, які виникли внаслідок реформ, що проводяться в Росії починаючи з 90-х років ХХ століття", - відзначають автори документа . До числа традиційних факторів відносяться застарілі, зношені виробничі потужності і інфраструктура, відсталі технології, дефіцит кваліфікованих кадрів.
"Але в Новій Росії виникли додаткові чинники, що збільшують вплив традиційних причин низької продуктивності. Серед них особливо слід відзначити корупцію, непрозоре і надмірне регулювання бізнесу та виробничих процесів з боку держави, застаріле трудове законодавство та інші", - констатують дослідники.
В рядах відстаючих
Фото: ТАСС / Володимир Смирнов
Як наголошується в дослідженні "Продуктивність праці в Російській Федерації", після початку кризи в 2009 році зростання продуктивності праці тривав лише в сировинних галузях російської економіки. "У сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, у рибальстві, рибництві та у видобутку корисних копалин він не тільки не скоротився в 2009 році в порівнянні з попереднім роком, а й, навпаки, виріс на відміну від інших галузей", - повідомляють дослідники.
Однак після обвальної девальвації рубля в кінці 2014 року відбулося зниження продуктивності праці в усіх галузях економіки Російської Федерації за винятком сільського господарства, мисливства та лісового господарства, а також виробництва і розподілу електроенергії, газу та води, де даний показник виріс за рахунок підвищення тарифів на послуги монополістів.
"При цьому відбулося різке зниження продуктивності праці в сфері послуг населенню (оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів, мотоциклів, побутових виробів і предметів особистого користування; готелі і ресторани; операції з нерухомим майном, оренда і надання послуг), у зв'язку зі скороченням споживчого попиту через зниження розміру реальної зарплати ", - підкреслюють дослідники.
Якщо в країнах "Великої сімки" один робітник за годину виробляє продукції в середньому на 54,85 долара, а в Євросоюзі - на 47,4 долара, то російський роботяга видає товарів і послуг лише на 23,8 долара.
В результаті рівень продуктивності праці в Росії в 2015 році відставав від відповідного середнього показника в світі на 27%, від середнього по країнах ЄС - на 81%, від середнього показника по групі країн G20 - на 41%. На практиці це означає, що в країнах "Великої сімки" один робітник за годину виробляє продукції в середньому на 54,85 долара, в країнах Євросоюзу - на 47,4 долара, а російський роботяга видає товарів і послуг лише на 23,18 долара.
"Збереження низького рівня продуктивності праці є досить небезпечне явище як з точки зору сталого економічного зростання, формування конкурентоспроможної економіки, так і з позицій забезпечення соціального розвитку країни, в тому числі підвищення рівня і якості життя населення", - відзначають фахівці Аналітичного центру.
При цьому російська влада цією проблемою практично не цікавляться. "Питання продуктивності праці не отримують адекватного відображення в документах стратегічного планування Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації, не орієнтовані на форсоване нарощування відповідного цільового показника, визначеного президентом Російської Федерації, - констатують дослідники. - Відсутня системний, комплексний підхід до проблеми продуктивності праці як в цілому по економіці Росії, так і в галузевому розрізі. Вироблення державної політики та нормативно-правового регули вання щодо продуктивності праці не визначена в якості завдання ні за одним федеральним органом виконавчої влади ".
Рубченко Максим
